Схоже на те, що цей тиждень за напругою буде не меншим, ніж тиждень минулий. Росія продовжує свій «забіг в один кінець», пришвидшуючись з кожним днем.
Незрозуміло, на що сподівався бункерний коротун оголошуючи «часткову мобілізацію», але певні наслідки цього рішення вже цілком очевидні. Раніше «расєя» тікала лише від Збройних Сил України, тепер розпочалася масова демографічна «кровотеча» «будь куди» від мобілізації та, взагалі, від все більш вірогідної подальшої руйнації приреченої країни.
Підсилити шеренги залишків «другої у світі» за рахунок п’яних «новобранців», які змушені будуть затикати свої поранення жіночими тампонами за відсутності будь якого забезпечення перев’язочним матеріалом, вимахуючи іржавими «калашами» середини минулого століття, не вийде. І не допоможуть навіть зняті з консервації КрАЗи-«лаптьожники» випуску середини минулого століття.
Масова втеча із росії репродуктивно і розумово спроможної частини чоловічого населення призведе до ще більшого демографічного дефіциту росії, який і так вже набрав критичні ознаки, не сумісні з розвитком країни та освоєнням «безкінечних білоберезкових просторів».
Відсутність активного спротиву «мобілізації» ( не беручи до уваги «іграшкові» поодинокі акції жінок та дітей) мабуть посилили хворобливу упевненість довічного у вірності «шляху та ідеї». А гордий Дагестан залюбки поїде утихомирювати «тік ток» військо кадирова. Таке завдання для нього більш звичне та безпечне. Воювати з жінками — це не гинути під кулями українців. Це він завжди з насолодою та піднесенням… І сил на це вистачить. Якось не дуже привітно поставилися до «псевдочеченців» (бо «кадиркине» військо – це бруд від гордого чеченського народу, що віками боровся проти російських злочинців) «боягузливі бандерівці», множачи на «0» бородатих тіктокерів.
Путін не боїться повернення з фронту залишків від «мобілізаційного підсилення». Бо цього не відбудеться. Ніхто не повернеться: «худоба після забою» не повертається у хлів. Навіть у вигляді ковбас. І кремль на це розраховує. «Офіційні» втрати у сотні тисяч дурної худоби, на думку бункерного діда, розв’яжуть йому руки для ще більших злочинів. Хоча, куди вже більше? Залишилися лише «червоні кнопки» біологічної, хімічної та ядерної зброї, до яких путін примірювався вже дуже давно. Чи стане у нього звіриної суті їх натиснути? Нажаль – стане…
В публічному просторі останніх днів з’явилися роздуми західних військових високопосадовців про можливість та необхідність фізичного усунення кривавого російського диктатора. Завжди залишається спосіб попри усі заходи особистої безпеки усунути будь яку фігуру на «світовій шаховій дошці». Та чи не запізно?
Оточення путіна вже й так розколоте на тих, в кого руки «по лікоть у крові», і тих, хто ще вважає (помилково!), що він «ні при чому» і може уникнути справедливого покарання за криваві злочини власного «шефа». «Кривавих» набагато більше. І навіть у разі смерті диктатора «списати» все на нього не вийде. Тому «кремлівська еліта» не зупиниться і не «вискочить з колії», в яку силоміць зіштовхнув росію путін.
Фізичне усунення путіна (а до цього все йде) дозволить лише виграти час країнам світової демократії для посилення тотального опору кремлівському режиму та, можливо, змістити вектор агресії кремля всередину країни, яку, після втрати головного «павука», будуть розривати «павуки поменше».
Російське суспільство, саме цього не розуміючи, опинилося у стадії цугцвангу, коли будь які дії призведуть лише до погіршення ситуації, руйнації країни та повної втрати «расєйської» державності як такої.
Автор: Юрій Федоренко, Керівник ГО Агенція розвитку демократії та інформаційних свобод